Грошово-кредитна політика НБУ

Реферат

Грошово-кредитна політика НБУ

Міністерство освіти та науки України

Національний Університет «Києво-Могилянська академія»

Кафедра фінансів

Реферат з курсу «Банківські операції»

на тему

«Грошово-кредитна політика Національного Банку України»

Виконала студентка 4-го курсу ФЕН, фінанси і кредит

Заберезнікова Є.О.

Перевірив к.е.н. Єременко В.О.

Київ-2011

1. Національний Банк України

2. Сутність грошово-кредитної політики

3. Інструменти грошово-кредитної політики

4. Особливості впровадження грошово-кредитної політики в перехідному періоді

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

1. Національний Банк України (НБУ)

Центральний банк країни – це емісійний, кредитний, розрахунковий і касовий центр держави. Володіє монопольним правом випуску в обіг банківських та скарбничих білетів, а також фінансовими функціями. Головним завданням центрального банку є забезпечення стійкості національної грошової одиниці, регулювання та координація діяльності грошво-кредитної системи. [1]

Ознаки центрального банку країни:

1. єдиний емісійний центр, який має монопольне право грошової емісії на території країни, який зберігає і враховує національні золотовалютні резерви;

2. єдина інституція, що визначає та здійснює (впроваджує) Осно­вні засади грошово-кредитної політики (грошово-кредитна по­літика — це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кре­диту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирів­нювання платіжного балансу);

3. виступає органом стабільності національної грошової та бан­ківської систем;

4. виступає органом банківського регулювання, контролю та на­гляду;

5. голова центрального банку несе персональну відповідальність за діяльність установи. [2]

Центральним банком України є Національний Банк України.

Функції Національного Банку України

  • регулюючі:
  • o управління сукупним грошовим оборотом;
  • o регулювання грошово-кредитної сфери;
  • o регулювання попиту та пропозиції на кредит;
  • контролюючі

o контроль за функціонуванням банківської системи;

6 стр., 2795 слов

Банківське право України: Нормативно-правове регулювання та особливості

... Разом із законами України вони є правовими нормами, які регулюють відповідні види діяльності суб'єктів підприємництва. У сфері захисту та безпеки банківської діяльності заходи безпеки регламентуються ... 2. Основні галузі банківської таємниці. Регламентування режиму діяльності банку з боку органів влади і управління здійснюється лише одним актом — постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.93 № ...

  • o валютне контролювання;
  • обслуговуючі:
  • o організація платіжно-розрахункових відносин комерційних банків;
  • o кредитування банківських установ та уряду;
  • o виконування ролі «фінансового агента уряду»;
  • функції центрального банку:
  • o емісія національної валюти;
  • o «банк банків»;
  • o реалізація банківського регулювання та нагляду;
  • o виконання ролі банкіра і «фінансового агента» уряду;
  • o забезпечення формування і реалізації грощово-кредитної політики в країні. [3]

Національний Банк України відповідно до своїх функцій здійснює такі операції:

  • надає комерційним банкам кредити;
  • веде рахунки банків-кореспондентів, здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків;
  • купує та продає цінні папери, що випускає держава;
  • надає кредити банкам під заставу цінних паперів;
  • купує та продає іноземну валюту;
  • проводить операції з резервними фондами грошових знаків;
  • організовує індексацію та перевезення грошових знаків та інших цінностей;

— інші. [4] На відміну від комерційних банків, НБУ не має на меті отримання прибутку. Плановані доходи та витрати Національного банку відображають­ся в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів і витрат пови­нен забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та законом про централь­ний банк.

Національний банк за підсумками року у разі перевищення кошто­рисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на по­точний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України насту­пного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту бюдже­ту, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Відмітною рисою Національного банку як особливого центра­льного органу державного управління є наявність у нього згідно з Конституцією України (Ст. 93) права законодавчої ініціативи, тобто права офіційно вносити до Верховної Ради України пропо­зиції щодо прийняття або скасування законів, внесення до них змін. Зокрема, Верховною Радою України прийняті важливі зако­ни, проекти яких подавав Національний банк і які визначають правові засади функціонування вітчизняної банківської системи: «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та пе­реказ грошей в Україні». [5]

Національний банк згідно з Законом «Про Національний банк України» має також нормотворчі повноваження, тобто права та обов’язки встановлювати обов’язкові для всіх юридичних і фізи­чних осіб правила поведінки з питань, що належать до його ком­петенції і потребують правового регулювання. Нормотворчі пов­ новаження реалізуються Національним банком шляхом розроб­лення та прийняття нормативно-правових актів (інструкцій, по­ложень, правил), що видаються у формі постанов Правління. 110. рмативно-правові акти Національного банку підлягають реєстре- ції в Міністерстві юстиції України та набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації. В окремих випадках на ви- конання правових актів Президента України чи Верховної Ради України Національний банк видає нормативно-правові акти спі­льно з Кабінетом Міністрів України чи з іншими державними ор­ганами. Зокрема, Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що засади функціонування Фонду та порядок відшкодування вкладів вкладникам банків — учасникам Фонду визначається Кабінетом Міністрів України спільно з На­ціональним банком України. [5]

35 стр., 17034 слов

Система бухгалтерського обліку в банках України

... діяльності, що мають статус юридичної особи. Національний банк та комерційні банки, як і всі інші суб'єкти господарської діяльності, зобов'язані вести фінансовий бухгалтерський облік своєї діяльності та складати фінансову ... рівного доступу до фінансової інформації та її якості належить до об'єктів державного регулювання. У процесі економічного розвитку суспільства, а разом із цим і ринкової системи ...

2. Сутність грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика – це сукупність заходів, що реалізуються державою і спрямовані на регулювання грошово-кредитних відносин. Держава встановлює загальні умови для реалізації цих відносин, формуючи законодавчу базу, визначаючи загальну організацію функціонування кредитних структур і законодавчі основи здійснення грошової емісії та емісії цінних паперів. Розроблена на цій основі грошово-кредитна політика з боку її практичної реалізації забезпечується центральним банком країни, який, виконуючи розроблену і затверджену політику у сфері розвитку кредитно-грошових відносин, у той же час є досить незалежним у своїх діях. [6]

Основною метою проведення грошово-кредитної політики держави є реалізація системи заходів у

сферах грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання,

стримування інфляції, забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу.

Цілі грошово-кредитної політики визначаються залежно від рівня розвитку економічних

взаємовідносин у державі. їх можна поділити на три групи: стратегічні, проміжні, тактичні.

Стратегічні цілі грошово-кредитної політики — це ключові цілі в загальнодержавній економічній

політиці: зростання зайнятості збалансування платіжного балансу, зростання виробництва,

забезпечення стабільності цін і т. ін.

Проміжні цілі грошовокредитної політики — це зміни в певних економічних процесах, 

які мають сприяти досягненню стратегічних цілей. Так, якщо метою загальнодержавної

економічної політики визначено економічне зростання при скороченні безробіття, то проміжною

метою в цьому разі має бути пожвавлення економічної кон’юнктури. Проміжні цілі доповнюють

стратегічні та конкретизують їх.

Особливістю проміжних цілей є їхня дія протягом тривалого періоду, впродовж якого може бути

доведено їхню ефективність. Наприклад, активізація кон’юнктури ринку шляхом зростання

[ 1 ] 3